ДЕПАРТАМЕНТ ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

90-річчя заповідника «Кам’яні Могили»

67899

ВИСНОВКИ ДО ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАПОВІДНИКА «КАМЯНІ МОГИЛИ»

НА ДОНЕЧЧИНІ ВІДБУЛАСЬ ВСЕУКРАЇНСЬКА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ: «ПРИРОДНА ТА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА РАЙОНУ ЗАПОВІДНИКА «КАМ’ЯНІ МОГИЛИ»

КАМЯНІ МОГИЛИ ЗВ’ЯЗКИ З ХУДОЖНИКАМИ ТА ФОТОМИТЦЯМИ

ЗООЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В ЗАПОВІДНИКУ «КАМ’ЯНІ МОГИЛИ»

ЗАПОВІДНИК «КАМ’ЯНІ МОГИЛИ»: ЗВ’ЯЗКИ З ІСТОРИКАМИ ТА ДУХОВЕНСТВОМ

ЗАПОВІДНИК «КАМ’ЯНІ МОГИЛИ»: Соціальний та гуманітарний блок діяльності 

БОТАНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В ЗАПОВІДНИКУ «КАМЯНІ МОГИЛИ»

В НІКОЛЬСЬКІЙ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ ОБГОВОРИЛИ ЗАХОДИ З ВІДЗНАЧЕННЯ 90-ї РІЧНИЦІ СТВОРЕННЯ ЗАПОВІДНИКА «КАМ’ЯНІ МОГИЛИ»

ПЛАН ЗАХОДІВ З НАГОДИ ВІДЗНАЧЕННЯ 90-Ї РІЧНИЦІ СТВОРЕННЯ ЗАПОВІДНИКА «КАМ’ЯНІ МОГИЛИ» У 2017 РОЦІ

МАТЕРІАЛИ ДО ІСТОРІЇ  ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАПОВІДНИКА «КАМ’ЯНІ МОГИЛИ»

ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЗАПОВІДНИКА  «КАМ’ЯНІ  МОГИЛИ»:

Враховуючи особливості основних тенденцій розвитку заповідної справи в Україні , варто виокремити в історії заповідника «Кам’яні Могили» такі періоди сучасних реалій стану заповідної науки:

І період: Діяльність наукових установ та краєзнавчих організацій по обґрунтуванню створення заповідника «Кам’яні Могили» (20– ті роки ХХ ст.);

ІІ період: Заповідник «Кам’яні Могили» як об’єкт «всебічного господарського використання природних ресурсів» (30– ті роки ХХ ст.);

ІІІ період: Післявоєнний.

Заповідник «Кам’яні Могили» в 30–40–ві роки перебував формально у віданні Маріупольського краєзнавчого музею (до передачі його в 1951 році до Академії Наук УРСР). Цей період у науковій літературі отримав назву ― «період всебічного господарського використання природних ресурсів».

В 30–ті охорона природи була оголошена ортодоксами марксизму ― ленінізму «шкідницькою теорією», що заважає будувати «світле комуністичне майбутнє». Глашатаями антиекологічних поглядів на заповідники стала партійна преса, яка засудила природоохоронців за їх «контрреволюційні вилазки на сторінках журналу «Охрана природы», мовляв, «охрана природи становится охраной от социализма».

Не відставали від ідеологів всесоюзного масштабу й місцеві партійні активісти. Нищівній критиці був підданий перший директор Маріупольського краєзнавчого музею І. П. Коваленко. Місцева газета «Приазовский рабочий» зарясніла лайливими заголовками, характерними для більшовицького бомонду, на кшталт «Покончить с аполитичностью в музейном деле» (1929), «В музеї краєзнавства ― агентура класового ворога» (1934).

Доля талановитого краєзнавця природоохоронця була приречена. Він, щоб уникнути репресій,  змушений був переїхати до Середньої Азії.

В 30–ті роки за свідченням В. Є. Борейка посилилась атака на заповідники. Ще в 1928 році голова Будьонівського виконкому Маріупольського округу Сечной писав, що заповідник «Хомутовская степь служит рассадником сусликов» і вимагав віддати 800 га тваринницькому товариству.

Через 10 років (1938 рік) знову робиться спроба, якщо не ліквідувати заповідник, то хоча б зменшити його площу на 225 га на користь сусіднього колгоспу. Але й вона завдяки енергійному втручанню науковців Харківського державного університету Ю. Д. Клеопова, Н. О Десятової– Шостенко не мала успіху.

Білосарайське земельне товариство вимагало зняття заповідного статусу з Білосарайської коси, мовляв, на косі «розводяться главным образом морские чайки, мартыны, кулики, ястреба, кобчики, которые и не имеют такой ценности, чтоб для них нужно было бы создавать заказник».

Не оминув сумної участі й заповідник «Кам’яні Могили» ― його територія стала об’єктом «всебічного використання» ― на ньому випасали овець і велику рогату худобу. За даними ентомолога С. Я. Парамонова,    «заповідник у 1935 році був зовсім випасений худобою». Тому у порівнянні з Хомутовським степом ситуація в Кам’яних Могилах була ще гірша, бо на його абсолютно заповідній ділянці (200 га), виділеній ще М. В. Клоковим у 1927 році налічувалося 2–3 загони для тварин ― так званих літніх таборів, у яких утримувалося до 1000 овець та сотні голів великої рогатої худоби.

А в 1938 році із заповідником «Кам’яні Могили» трапилась прикра пригода. В 1936–1938 роках, коли відбувалися зміни адміністративного поділу УРСР, Донецьким (тоді Сталінським) облвиконкомом (26 вересня 1936 року та 25 березня 1938 року) були прийняті рішення, які підтвердили заповідну цінність раніше створених охоронних природних об’єктів. Цими рішеннями облвиконком підтвердив заповідними, поряд з іншими, й заповідник «Кам’яні Могили» обласного значення. Ці постанови були повторені 15 квітня 1938 року Сталінським облвиконкомом, але про заповідник «Кам’яні Могили» чомусь забули. Напевно, через передачу частини районів Донбасу до Запорізької області.

Його територію миттєво поділили колгоспи сіл Українка, Назарівка, Кам’яне за мовчазною згодою чиновників Володарського (Нікольського) району Сталінської(Донецької) області. За іншими документами зазначено, що це відбулося у повоєнні роки. За відновленням статусу заповідника « Кам’яні Могили» співробітнику музею Є. В. Четенову довелося декілька разів ходити за 50 км з Жданова (нині м. Маріуполь) пішки в околишні села «прихватизо-ваного» заповідника, щоб колгоспники на загальних зборах врешті–решт проголосували за вилучення землі під заповідник.

Вирішальну роль у цій заплутаній справі зіграла стаття співробітників Маріупольського краєзнавчого музею М. Клименка і Є. Четенова «Почему «Каменные Могилы» перестали быть заповедными?», видрукувана в травні 1947 року в обласній газеті «Социалистический Донбасс». Завдяки активній позиції авторів, інших ентузіастів Донбасу, підтримки преси й начальника Главка заповідників при Раді Міністрів УРСР Л. Мартинюка 4 серпня 1948 року Сталінським (Донецьким) облвиконкомом прийнято постанову «О восстановлении, охране и упорядочении заповедников Сталинской области», завдяки якій було відновлено статус заповідника місцевого значення «Кам’яні Могили». А з 1951 року він був переведений до заповідників республіканського рангу і підпорядкований академії Наук УРСР.

IV і V періоди: « Кам’яні Могили» у підпорядкуванні АН УРСР (1951–1991);

279e709ad56beb0fa400f5beb12f667bVI період (Новітній період ― 1992–2017 р.): Заповідник «Кам’яні Могили» в умовах незалежної України, який за словами провідного фахівця в галузі заповідної справи, доктора біологічних наук Тетяни Леонідівни Андрієнко «характеризується позитивним досвідом популяризаційної роботи з широким використанням для цього охоронної зони і який застосовується у філіалі Українського степового природного заповідника «Кам’яні Могили».

Цілком закономірно, що він став одним із перших у сфері Академії наук України науковим об’єктом, що становить національне надбання України і репрезентує «геологічний ландшафт та біологічну різноманітність біоти «Кам’яних Могил» Українського степового природного заповідника»

(Постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. за № 1241 «Про віднесення наукових об’єктів як таких, що становлять національне надбання»).