ДЕПАРТАМЕНТ ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Дата : 2017-04-14

БОТАНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В ЗАПОВІДНИКУ «КАМЯНІ МОГИЛИ».

140384Ботанічні дослідження 20–х років М. В. Клокова, Ю. Д. Клеопова, Є. М. Лавренка, А. М. Окснера, Д. К. Зерова в районі майбутнього заповідника «Кам’яні Могили», зініційовані Маріупольським музеєм краєзнавства, стали доленосними ― вони визначили специфічні риси заповідника як рефугіума рідкісних вузькоендемічних і реліктових рослин (а згодом і відповідних представників тваринного світу). Ботанічні дослідження, що були припинені в 30–40 роках, відновилися в 1954 році, коли заповідник був підпорядкований Академії наук УРСР, а з 1961 року ― Інституту ботаніки АН УРСР. За перше двадцятиріччя стаціонарних дослідів було завершено дисертаційне дослідження співробітником інституту Л. С. Пановою «Растительность и флора заповедника «Каменные Могилы» (1968). Воно було продовжено автором аж до 1983 року.

З 1971 року розпочалося структурно–функціональне вивчення степових біоценозів, в тому числі комплексне дослідження «Порівняльний екологічний аналіз структури і функціональних зв’язків біотичних і абіотичних компонентів степових екосистем» (1973–1978) за участю ботаніків, зоологів, мікробіологів, ґрунтознавців під керівництвом М. А. Воїнственського і А. В. Гордецького. Оскільки з невідомих причин ці дослідження було перервано, то виникає необхідність їх продовження.

 

Починаючи з 1971 року у заповіднику стрімко зросло число досліджень (з 15 у 1961–1970 рр. до 41 за 1971–1980 рр.), які проводили дослідники інституту (Г. І. Білик, В. В. Осичнюк, В. С. Ткаченко, В. П. Гелюта , Л. І. Бурдюкова , Ю. Я. Тихоненко, І. Б. Дудка, Л. І. Коваленко, О. Б Блюм, І. М. Солдатова, С. Вассер та інші), науковці Донецького ботанічного саду (Є. М. Кондратюк, Р. І. Бурда, В. М. Остапко, Т. Т. Чуприна) та співробітники Українського степового природного заповідника (А. П. Генов, Л. Ф. Ге-нова). Але найбільш плідними виявилися 1981–2012 ― в середньому на кожну десятирічку припадає понад 50 публікацій. Вивчення флори заповідника «Кам’яні Могили» засвідчили, що у виданні наукових праць виділяються «пікові» роки, як правило, приурочені до ювілейних дат заповідника. Це можна проілюструвати на прикладі ювілейного 1997 року. В 1998 році вийшли дві монографії: « Український природний степовий заповідник: Рослинний світ» та «Труды филиала Украинского степного природного заповедника «Каменные Могилы». Тоді було зареєстровано 25 публікацій ботанічної тематики.

У зв’язку з упровадженням « Положення про охоронні зони …» 1985 року з’явилася низка публікацій провідних фахівців Інституту ботаніки АН України за участю співробітників заповідника, присвячених проблемам оптимізації охоронної зони Українського степового природного заповідника, в тому числі й відділення « Кам’яні Могили» .

 

Серед фундаментальних геоботанічних праць фітоценотичного спрямування варто виокремити дослідження доктора біологічних наук, відомого в світі степознавця, В. С. Ткаченка (понад 50 публікацій), котрий узагальнив тривалі ряди спостережень розвитку степових угруповань в умовах абсолютного заповідання в степових заповідниках України, в тому числі в заповіднику «Кам’яні Могили». Це стало основою для розв’язання багатьох проблем фітоекології та геоботаніки для розуміння сутності структурних та екотопічних перебудов у ході сукцесій.

 

Понад 15 публікацій з охорони рослинності, в тому числі в «Кам’яних Могилах», належить директору заповідника А. П. Генову.

 

Низка ботанічних праць, присвячених фітосистемам «Кам’яних Могил», створено за участю співробітників заповідника ― В. О. Сіренка та О. О. Подпрятова .

 

Велика заслуга по виявленню раритетного фонду рослинного світу південно–східної України, в тому числі на території заповідника «Кам’яні Могили», вивчення його властивостей, та зусилля по створенню «Червоної книги Донецької області: Рослинний світ», належить професору, доктору біологічних наук В. М. Остапку. Ним була також реалізована успішна інтродукція вузьколокальних видів із заповідника «Кам’яні Могили» (деревію голого, волошки несправжньої блідолускової, тюльпану гранітного).

 

За останнє десятиріччя з’явилася низка публікацій аспірантки Донецького ботанічного саду АН України, О. О. Шакули (вона очолює відділ природи Маріупольського краєзнавчого музею), які присвячені вивченню популяційної структури ендеміка «Кам’яних Могил» ― деревію голого (Achillea glaberrima Klokov), дослідження якого було започатковано М. В. Клоковим ще в 1925 році. Таким чином, вирішується проблема ви-вчення та збереження популяції рідкісного ендемічного виду не тільки в природних умовах його функціонування у складі заповідного фітоценозу,

 

й шляхом інтродукції його в ботанічних садах України й світу.