ДЕПАРТАМЕНТ ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Дата : 2017-06-25

ВИСНОВКИ ДО ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАПОВІДНИКА «КАМЯНІ МОГИЛИ»

  1. Аналіз документального масиву природоохоронної тематики (біля 1100 джерел), присвячених заповіднику «Кам’яні Могили», в тому числі видань, вперше залучених у науковий колообіг, засвідчив, що висвітлення заповідного аспекту «Кам’яних Могил» залежало від рівня природоохоронної політики в СРСР, насамперед від розробки теоретичних основ заповідної справи – екології та біогеоценології.
  2. В залежності від розвитку заповідної справи в державі та за час

функціонування заповідника «Кам’яні Могили» (1927–2012 рр.) виділено

  • етапів (періодів) його розвитку:
    • період (20–ті ― початок 30–х років). Організаційний, пов’язаний зі створенням заповідника та визначенням напрямів і масштабів наукових досліджень;

ІІ (довоєнний ― 30–ті роки) і ІІІ (післявоєнний ― 40–ві роки) ― періоди, що отримали назву « всебічного господарського використання природних ресурсів»;

ІV період ― Перше 20–річчя (1951–1970 рр.) під егідою Академії Наук УРСР ― заходи по збереженню заповідника від ліквідаторських «погромів» та відновлення й налагодження планомірних ботанічних досліджень;

V період ― Друге 20–річчя (1971–1991 рр.) під егідою Інституту ботаніки АН УРСР ― період унормованого заповідного режиму, стрімкого росту природоохоронних досліджень та виникнення широких творчих

зв’язків з громадськістю;

VІ період (1992–2012 рр.) ― новітній період функціонування заповідника в умовах незалежної України ― продовження усталених природоохоронних досліджень попереднього 20–річчя та подальше розширення творчих зв’язків соціологічного та гуманітарного спрямування з громадськістю.

  1. Маріупольський краєзнавчий музей, один із небагатьох музеїв України, залишив помітний слід у виявленні цінних у природному відношенні територій та заснуванні на них заповідників Приазов’я і відіграв вирішальну роль у створенні та відновленні заповідника «Кам’яні Могили», визначенні у ньому діапазону та масштабів наукових досліджень (природничо-наукових, історико-археологічних, етнографічних, соціально–економічних). Безперечно, заслуга в цьому належить його директору І. П. Коваленку, котрий створив дієздатний творчий колектив однодумців.