ДЕПАРТАМЕНТ ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Дата : 2017-05-21

ЗООЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В ЗАПОВІДНИКУ «КАМ’ЯНІ МОГИЛИ»

 

large-70910Зоологічні дослідження у заповіднику «Кам’яні Могили» нині є провідними, посідаючи в системі природничих наук перше місце (261 робота або 32 %), та репрезентують два напрями: 1) вивчення хребетних тварин (65 робіт, або 1/4 долі праць зоологічної тематики); 2) вивчення безхребетних (3/4 обсягу робіт). Зоологічні дослідження хребетних тварин присвячені вивченню особливостей їх біології та екології в умовах петрофітного степу та різноманітного ландшафту заповідника «Кам’яні Могили».

Після війни зоологічні дослідження в заповіднику «Кам’яні Могили», на відміну від ботанічних, були розпочаті лише в 60–х роках. Про це писав професор С.І. Медведєв у своїй роботі «О реликтовыхнасекомых и реликтовыхучастках (1964)». Основними дослідниками «Кам’яних Могил» стали київські, харківські, донецькі, а за останні роки одеські, запорізькі та мелітопольські зоологи .

Широкі в систематичному відношенні зоологічні дослідження безхребетних (дощових черв’яків, павуків, комах) в УСПЗ були розпочаті харківськими ентомологами, очолювані професійним ентомологом, природоохоронцем О.В. Захаренком ще на початку 80–х років за участю співробітників заповідника. Результати цих досліджень в УСПЗ (в тому числі, «Кам’яних Могилах») лягли в основу дисертаційних праць О. В. Захаренко (сітчастокрилі), В. М. Грамми (водні жуки і клопи), І.П.Лєженіної (мухи–дзюрчалки), Н.Ю. Полчанінової (павуки). На початку 90–х років авторами цієї статті було започатковано фундаментальне вивчення ґрунтової фауни безхребетних заповідного степу, яке було продовжено зоологами Донецького університету по вивченню зоофаунигерпетобію трав’янистого ярусу степових ценозів К.Ю. Савченко).

Що стосується дослідження безхребетних, то переважна їх більшість має першопочатковий характер з інвентаризації окремих систематичних груп ― виявлення видового складу та їх біотопічного розподілу в заповіднику, з’ясуванню їх зоогеографічного статусу. Одним словом, їх можна назвати еколого–фауністичними. Тож не випадково, при детальному вивчені деяких таксономічних груп тварин було виявлено не тільки рідкісні реліктові та ендемічні, а й нові для науки види. Зокрема, дослідники колембол (раніше входили до класу комах) О.В. Старостенко та М.Б. Потапов описали новий вид Isotomurusstepposussp.n. PotapovetStarostenko, характерний для відкритих ландшафтів заповідника « Кам’яні Могили». Провідний фахівець Інституту зоології АН України М.Д. Зерова спільно зі своїми колегами описала кілька нових видів надродинихальцидових їздців, зібраних у заповіднику: EurytomadogandleriZerovasp.n,E. cornatаZerovasp.n, E. caninaeLotf. etDelvaresp. n.quotgoryacho-holodnoquot_2454_uroven_igra_v_odnoklassnikah_kakoj_otvet_2

Характерною рисою динаміки зоологічних досліджень у заповіднику, на відміну від ботанічних ― є їх стрімкий злет за останні три десятиріччя: у 1981–1990 рр. їх було 28, у наступні десятиріччя їх зареєстровано 77 і 128. І це не випадково: заповідник «Кам’яні Могили» став епіцентром проведення наукових форумів: ентомологічної (1993 р.) та ювілейних (1992 і 1997 рр.) конференцій. Найкраще вивченими стали наступні таксономічні групи членистоногих: кліщі–орибатиди (дослідники А.Д. Штірц та М.М. Ярошенко), павуки (О.В. Прокопенко, Н.Ю. Полчанінова), колемболи (О.В. Старостенко, І.В. Бондаренко–Борисова). Із класу комах найкраще дослідженими в заповіднику стали: бабки й одноденки (О.В. Мартинов), водяні жуки Adephaga (В.М. Грамма), жуки степового герпетобію (К.Ю. Савченко), жуки–листоїди (М.Є. Сергеєв), жуки–короїди (Т.В. Нікуліна), золоті оси (К.В.  Брустило),  бджолині (Г.З. Осичнюк, Л.П. Ромасенко), хальцидові (М.Д. Зерова, С.І. Кліменко ).