ДЕПАРТАМЕНТ ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Дата : 2021-06-16

ЕКОЛОГІЧНИМИ СТЕЖКАМИ РІДНОЇ УКРАЇНИ: ШЛЯХАМИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

У рамках заходу «Екологічними стежками рідної України» відбулась подорож «Шляхами Тараса Шевченка», у якій взяли участь юні природоохоронці з Маріуполя та Мангушського району.

Перший день розпочався весело. Діти грали в спортивні ігри, проводили екологічні вікторини та купались в басейні.

 13 червня діти відвідали Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка».
Він поєднав села Моринці, Шевченкове, Будище і Вільшану, аби віддати данину пошани великому Кобзарю – великому сину українського народу. У Моринцях він побачив світ, у Керелівці ріс і формувався як особистість, у Будищах (в маєтку Енгельгардта) козачкував, а з Вільшани зробив перший крок до визнання і світової слави.
Непростими шляхами доля вела Тараса від порогу батьківської хати до Будищ, Вільно, Казахстану, аж до всесвітнього визнання. Тричі повертався до рідної Керелівки, аби пройтися стежинами свого дитинства, схилити голову над могилами батьків, зустрітися з братами і сестрами. Над усе мріяв жити в Україні, але не судилося…
У 1939 році, до 125-річниці від дня народження Кобзаря відкрили літературно-меморіальний музей Т. Г. Шевченка, де експонувалися матеріали, які розповідали про життя та творчість поета, художника, гравера, філософа і мислителя.
1992 року він увійшов до складу новоствореного Державного історико-культурного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», який об’єднав села дитинства Кобзаря. На території заповідника розташовані 40 об’єктів та пам’яток культурної спадщини України.
14 червня у юних донеччан був день захисту Природи. Вони подорожували екологічною стежкою «Скарби природи», вивчали моніторинг зростанння хвойних дерев, висаджених у попередні роки учасниками заходу «Екологічними стежками рідної України». Також відвідали краєзнавчий музей села Виграїв. Випробували себе у знанні історичних подій, української мови та культури. Ввечері розгадали 30 складних завдань виграївського квесту та зігрілись біля багаття.
15 червня 2021 року учасники Програми «Екологічними стежками рідної України» подорожували до визначних для кожного українця місць – Шевченківського національного заповідника.
Діти відвідали й Канівський природний заповідник – один з найстаріших об’єктів природно-заповідного фонду України.
Після подорожі малювали чудовий ліс, змагались та перемагали, і – посадили дерева! Смерека та модрина з Івано-Франківської області завдяки зусиллям юних екологів з Маріуполя та Мангушського району тепер ростимуть у Черкаській області.
Шевченківський національний заповідник створений у 1989 році на базі існуючого Канівського державного музею-заповідника Т. Г. Шевченка з метою дбайливого збереження шевченківських меморіальних місць і навколишнього природного середовища в м. Канів.
Заповідник об’єднує території історико-культурного та природно-заповідного фонду загальною площею 45 га. Тут розташовані: могила Т. Г. Шевченка; Державний музей Т. Г. Шевченка; Могила І. Ядловського, довголітнього хранителя Шевченкового меморіалу; багатошарове поселення «Пилипенкова гора».
Історія Тарасової гори починається після поховання на ній Т. Шевченка 22 травня 1861 року. Вибір пов’язаний з бажанням поета оселитися в Україні, на Дніпрових горах.
Фондове зібрання музею постійно поповнюється творами живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва. Місце розташування музею – біля могили Шевченка – значною мірою вплинуло на наукову концепцію комплектування музейного фонду і, відповідно, на характер експозиції, домінуючим мотивом якої є вшанування пам’яті Шевченка в Україні та світі.
Перлина колекції – оригінальні графічні твори Т. Шевченка, прижиттєві видання його поезій, меморіальні речі, пов’язані з похованням Кобзаря в Петербурзі та перепохованням його в Україну. Надзвичайно цінними є речі, що зафіксували образ Тарасової гори і могили поета на різних етапах української історії.
Канівський природний заповідник був створений в 1923 році з метою охорони еталонних та унікальних природних комплексів лісостепу, збереження біорізноманіття, спостереження за динамікою природних процесів. Його територія включає нагірну частину – вкриті лісом яри та пагорби на правому березі Дніпра (1415 га), два заплавних острови Дніпра – Круглик (92 га) і Шелестів (394 га) та Зміїні острови (116 га) в Канівському водосховищі – останці лівобережної тераси. Навколо заповідної території встановлена охоронна зона площею 1353 га. Він межує безпосередньо з Чернечою горою – місцем поховання Т. Г. Шевченка. Сьогодні це структурний підрозділ Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де проводяться наукові дослідження і навчальні практики студентів.
В геологічному відношенні територія Канівського природного заповідника – так звані Канівські гори або Канівські дислокації. Потужна товща осадових порід тут зім’ята в дрібні складки. Це строкате поєднання підвищених ділянок неправильної конфігурації з розвиненою мережею стрімких розгалужених балок і ярів, а берег Канівського водосховища в межах заповідника – обривистий з численними ділянками зсувів та обвалів.
Дослідження геологічної будови району Канівських дислокацій проводяться з ХІХ ст., але й сьогодні їх природа залишається для науки загадкою.
Флора заповідника налічує 990 видів судинних рослин, що становить близько 20 % флори України. Тут виявлено 170 видів лишайників, 138 – мохоподібних, а також 1232 види справжніх грибів. У заповіднику зростають 5 видів рослин, занесених до Європейського червоного списку, 29 видів з Червоної книги України, 6 видів з Додатку I Бернської конвенції.
У лісовому покриві домінує граб з домішкою дуба звичайного, кленів гостролистого і польового, липи серцелистої, берези бородавчастої та ясена звичайного. Тут відомі і найбільш північні й східні місця зростання деяких європейських рідкісних рослин: підсніжника звичайного, скополії карніолійської, цибулі ведмежої, ранника весняного. На затінених північних схилах та у тальвегах трапляються реліктові рослини, які збереглися тут з льодовикових часів: багаторядники Брауна та шипуватий, голокучник дубовий, грушанка мала.
В районі Канівських дислокацій виявлено понад 10 тис. видів безхребетних тварин (всього по Україні їх нараховується 25 тис. видів). Тільки комах у заповіднику мешкає близько 8000 видів, з яких 36 занесено до Червоної книги України (дибка степова, красотіл пахучий, жук-олень, вусач великий дубовий, джміль моховий, бджола-тесляр звичайна, сколія-гігант, ктир гігантський, бражник мертва голова, ведмедиця Гера, махаон, поліксена). Тут охороняється понад 300 видів павукоподібних, 200 видів молюсків, 130 видів ракоподібних, 49 видів багатоніжок, у тому числі рідкісний вид – полідесмус український.
Серед хребетних у заповіднику мешкають 233 види птахів, 53 види ссавців, 11 видів земноводних, 8 видів плазунів, 37 видів риб та 1 вид круглоротих.
З 1996 року тут гніздиться орлан-білохвіст, неодноразово траплялися змієїд і балабан. На Круглику є велика колонія чаплі сірої (близько 150 гнізд), численні зграї качок, куликів і мартинів. На прольоті трапляються чорний лелека, велика та мала білі чаплі.
Із ссавців звичними його мешканцями є козулі, кабани, лисиці, зайці, борсуки, трапляються лосі; в острівній частині – бобри, видри та норки. Із земноводних поширені жаби гостроморда, травʼяна і ставкова, ропуха сіра, квакша, часничниця. Трапляються тритони звичайний та гребінчастий. Серед плазунів найчисленнішими є ящірки зелена та прудка, вуж, рідше трапляються веретільниця, мідянка, гадюка звичайна (чорна та плямиста форми).
Загалом на території заповідника охороняються 26 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку, 83 види з Червоної книги України та 175 видів тварин, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.
У заповіднику охороняються унікальні історичні об’єкти. На Княжій горі 1892 р. відкрили руїни літописного міста Родня – одного з перших міст східних слов’ян. У музейному фонді заповідника зберігаються численні знахідки (з городищ і могильників антів і полян, селищ стародавніх хліборобів, стоянок первісних мисливців кам’яного віку тощо). Понад 400 селищ і стоянок зосереджені в урочищах Княжа гора, Велике і Мале скіфські городища та Мар’їна гора.